Поняття «інноваційний», «інтерактивний», «дистанційний» дуже легко увійшли в щоденний побут сучасного вчителя. Сьогодні без усвідомлення важливості цих понять і втілення їх у життя просто не можна розбудовувати освітній простір середньої школи. Сьогодні важко знайти дитину, яка не має комп’ютер вдома і не знає важливих офісних програм Windows. Діти щодня користуються мережею Інтернет, знаходячи там або виконані завдання, тексти, аудіо, перекази художніх творів або віртуальних друзів, з якими «зависають», забуваючи про щоденні проблеми. Тому так важливо повернути те, що так люблять діти, в освітнє русло, щоб захоплення послужило для реалізації благородної мети.
У 1991 році американськими вченими Нейлом Хоувом і Вільямом Штраусом була створена так звана "теорія поколінь". Нейл Хоув був економістом і фахівцем в області демографії, а Вільям Штраус - істориком, письменником і драматургом. Вони одночасно і незалежно один від одного вирішили докладно вивчити таке поняття як "покоління". Їх увагу привернув відомий "конфлікт поколінь", не пов'язаний з віковими протиріччями. Якби не існувало такого конфлікту, люди, досягаючи певного віку, набували б вікових цінностей, характерних для цього періоду. Але діти, досягаючи віку своїх батьків, не стають точно такими ж, як вони.
Автори теорії проаналізували всю історію США і виявили цікаву закономірність: існують певні періоди, коли більшість людей володіють схожими цінностями. Основою теорії стали цінності представників різних поколінь. Формування цінностей відбувається до 12-14 років.
Нинішнє молоде покоління називають поколінням Y та Z. Покоління Y називають поколінням Мережі і поколінням Міленіум, бо його представники закінчують школу в новому тисячолітті. Формування їхніх цінностей пов'язано з розвитком цифрових технологій. Мобільні телефони й інтернет - їх звична дійсність. Покоління Z (роки народження - 2003-2023) - це наше не таке вже й далеке майбутнє. Це дійсно інші покоління. У цих дітей не тільки не залишилося нічого радянського, їх не можна назвати і пострадянським поколінням. Вони мислять інакше, ніж їхні однолітки десять років тому. Вони впевненіше дивляться в майбутнє і спокійніше ставляться до цього. Їх основні якості: впевненість у собі, оптимізм, ініціативність, орієнтація на суміщення кар'єри та сім'ї, аполітичність, конформізм, прагматизм і схильність до довгострокового планування.
Вони націлені на успіх, при цьому розуміють його не так, як їх попередники. На перше місце вони ставлять не матеріальну складову, а кар'єру і професійний успіх. Чи можна їх учити по-старому? Я думаю, ні. Щоб зрозуміти їх, треба вчитися і опановувати нові технології, які дадуть можливість говорити їхньою мовою і бачити світ їхніми очима.
